Ми часто чуємо, що захист довкілля починається з кожного із нас, зі ставлення громади до навколишнього природного середовища, де мешкаємо ми і зростають наші діти… Але чому так трапляється, що саме місцеві мешканці часто бувають найбільшими забруднювачами «нічийних» куточків природи? Чому різні сторони в громаді не можуть домовитися про бережливе ставлення до тих природних ресурсів, якими багатий їхній край? Що бракує громаді для розумного розвитку своєї економіки, без руйнування довкілля і отруєння власного здоров'я? І як інститути громадянського суспільства можуть посприяти поширенню ЕКОмислення та ЕКОкультури у громадах?
Саме про це йшлося сьогодні, 8 липня, на Третій щорічній конференції EPAIU* (Ініціатива з розвитку екологічної політики й адвокації в Україні), до участі у якій в онлайн-форматі долучились і фахівці Сіверсько-Донецького басейнового управління водних ресурсів. Конференція організована в рамках програми «Демократична практика» Міжнародного фонду «Відродження» за підтримки Швеції.
Метою зустрічі однодумців в екологічній сфері став обмін досвідом у сприянні впровадженню ЕКОмислення та ЕКОкультури у громадах. Конференція покликана висвітлити потреби громад у системних підходах до захисту довкілля на рівнях людина – соціум – держава.
Про сталі екологічні практики в громадах: як цьому сприяють у Швеції та в Україні – сказав у своєму вітальному слові Надзвичайний та Повноважний Посол Швеції в Україні Тобіас Тиберг.
ЕКОактивістам Сходу України наочно про моніторинг поверхневих вод
В ході конференції йшлося про стратегічне планування діяльності щодо захисту довкілля на рівні громад і залучення фахівців-екологів до процесу стратегування з метою забезпечення такої інфраструктури, яка б унеможливлювала забруднення довкілля. На панелі про моніторинг виконання місцевих екологічних програм і виявлення зловживань говорили про те, як пробудити інтерес громади до місцевих програм, які мають захищати довкілля, де і як знайти ресурси на практичне здійснення моніторингу, і що робити із результатами моніторингу місцевих програм та можливими розкритими фактами зловживання.
Спікери конференції з різних куточків України ділились практичним досвідом налагодження діалогу громади й ЕКОактивістів із підприємствами (промисловими, видобувними, агрохолдинговими, торговими мережами тощо), які, з одного боку, є стержнями розвитку економіки у громаді або й «місто-утворювачами», а з іншого – суттєво забруднюють довкілля. Тож разом шукали межі і взаємозв’язок між потребами економічного розвитку та екологічними правами громади й окремих громадян.
У підсумку конференції говорили про ЕКОкультуру в громадах і запит місцевих мешканців на чисте і здорове довкілля: з чого починати і як переорієнтовувати шкідливі для довкілля і здоров’я мешканців традиції, що склалися в громаді, а також як налагодити систему, яка сприятиме розвитку ЕКОкультури, в т.ч. системи відповідальності за нанесення шкоди довкіллю.
Одностайною була думка про те, що усі починання мають бути націленими на системний підхід і довгострокові перспективи задля сталого розвитку суспільства і, безперечно, включати взаємодію з громадами на місцях та підвищення ЕКОсвідомості громадян.
Довідково: *EPAIU – «Ініціатива з розвитку екологічної політики й адвокації в Україні» (Environmental Policy and Advocacy Initiative for Ukraine) є чотирирічним проєктом, який виконується Міжнародним фондом «Відродження» (МФВ) з 2019 року за фінансової підтримки Швеції. Метою Ініціативи є сприяння сталому розвитку громадських організацій – інституційно спроможних, з доброчесним управлінням, підзвітних та визнаних в екологічній спільноті – які зможуть сприяти реформам в Україні через впровадження екологічних політик та здійснення адвокаційних заходів на захист довкілля.
