Питання якості води завжди було актуальним для українців та важливим для держави. Для Державного агентства водних ресурсів України, як повідомляє його офіційний вебсайт, здійснення моніторингу поверхневих вод було і є одним із пріоритетів діяльності.
Згадаймо, як формувалась історія моніторингу в системі Держводагентства.
Розвиток гідротехнічної меліорації на відповідному етапі призвів до необхідності забезпечення спостережень за змінами гідрогеолого-меліоративного і екологічного стану на сільськогосподарських угіддях та територіях, що перебувають під впливом зрошення та осушення. В системі Держводагентства було створено гідрогеолого-меліоративні партії та експедиції, на які було покладено ці функції.
На початках фахівці методами фізико-хімічного аналізу досліджували показники органічного забруднення, сольового складу, кисневого режиму, металів та інших забруднюючих речовин. Це давало змогу визначати вплив природних і антропогенних чинників на якісний стан поверхневих вод.
З підписанням Угоди про асоціацію з ЄС підходи до здійснення моніторингу вод було трансформовано у відповідність до вимог Водної Рамкової Директиви ЄС.
З 2019 року в Україні запроваджено новий Порядок здійснення державного моніторингу вод. Порядком визначено процедури, об’єкти та суб’єкти державного моніторингу вод, усунуто дублювання функцій суб’єктів моніторингу, введено нові показники моніторингу, які в Україні до цього часу практично не вимірювались (пріоритетні, гідроморфологічні та біологічні).
Вперше в Україні затверджено програму моніторингу вод, спільну для суб’єктів моніторингу.
Вже сьогодні Україна має лабораторії моніторингу вод, на які заслуговують українські річки. Чотири регіональні лабораторії облаштовані сучасною приладовою базою за усіма європейськими стандартами, забезпечують виконання вимірювань пріоритетних та басейнових специфічних показників і покривають усі річкові басейни України. З кожним роком технічні можливості лабораторій розширюються, що дає змогу збільшувати кількість масивів поверхневих вод охоплених моніторингом в майбутньому.
Ще одним важливим кроком на шляху переходу до європейських підходів моніторингу вод став широкий скринінг забруднюючих речовин. У річкових басейнах Дніпра, Дністра, Дону та Дунаю європейські експерти методами цільового та нецільового скринінгу проаналізували зразки поверхневих вод, біоти (риби) та донних відкладів на предмет виявлення специфічних забруднювачів. За результатами скринінгу сформовано переліки басейнових специфічних показників. Надалі вимірювання цих показників виконується у регіональних лабораторіях Держводагентства.
Сьогодні можна впевнено сказати: Україна рішуче крокує до важливої цілі – досягнення «доброго» екологічного стану українських річок!
