Щороку 22 січня Україна відзначає День Соборності, згадуючи дві рівнозначні за вагою події української історії: проголошення незалежності Української Народної Республіки (1918) та Акт Злуки українських земель (1919).
З історії свята
22 січня 1918 року вперше у XX столітті українська незалежність була проголошена IV Універсалом Української Центральної Ради.
А вже за рік – 22 січня 1919 року – на Софійському майдані у Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акта злуки (об'єднання) Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки в єдину незалежну державу.
У зачитаному на зборах «Універсалі соборності», зокрема, відзначалося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».
З кінця XVIII століття українські землі були розділені між різними державами: Російській імперії належало Лівобережжя і Слобожанщина, Речі Посполитій – Правобережжя, а монархії Габсбургів – Галичина, Буковина і Закарпаття. Тож соборність для українців завжди була вершиною прагнень суспільного життя: «Від Тиси за Карпатами, по обидва боки від Дністра і Дніпра аж до берегів Дону розкинулися поселення одного слов’янського народу, чисельність котрого досягає 15 мільйонів…».
Після 1865 року на слова наддніпрянця Павла Чубинського та музику галичанина Михайла Вербицького у версії пісні, що стала основою гімну України, з’явилися такі слова: «Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону, в ріднім краю панувати не дамо нікому».
Перша світова війна, національні революційні рухи та розпади імперій наблизили втілення ідеалу соборності. У Києві в 1917 році постала Українська Центральна Рада, яка проголосила Українську Народну Республіку. А в Галичині після Листопадового чину 1 листопада 1918 року постала Західноукраїнська Народна Республіка. Її лідери ініціювали переговори про об’єднання Наддніпрянської України з Наддністрянською.
22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві, у першу річницю незалежності УНР, у святковій атмосфері відбулося проголошення «Універсала Директорії Української Народної Республіки», який ми символічно називаємо Актом Злуки.
І хоча через низку причин об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу не було доведене до завершення, втім Акт Злуки став символом віри та ідейним імперативом боротьби за незалежну, соборну державу Україну, яка зрештою завершилася відновленням незалежності у 1991 році.
А 21 січня 1999 року Указом Президента України «Про День соборності України» було офіційно затверджено святковий день.
В єдності сила
Соборність, згідно зі ст. 6 Закону України «Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності», – це єдність, неподільність усіх територій України, духовна єдність українців, які проживають на території України, а також єдність усіх громадян України незалежно від національності та віросповідання, спрямована на утвердження справжнього суверенітету і незалежності України, побудову процвітаючої демократичної національної держави.
В умовах Війни за Незалежність України соборність набуває ще більшого символізму та гостроти, і нині, як ніколи, українцям потрібно об’єднатися заради майбутнього. Адже національна єдність є не тільки базовою цінністю громадян країни, а й неодмінною передумовою успішного спротиву зовнішній агресії.
Соборність передбачає не просто пам’ять про минуле, а насамперед духовну єдність і згуртовану працю заради спільної мети.
Колектив Сіверсько-Донецького басейнового управління водних ресурсів свого часу об’єднав людей із різних куточків нашої держави у спільній справі – збереженні водних ресурсів басейну Сіверського Дінця.
І нині всі ми, залишаючись у прифронтовому Слов’янську чи розпорошені по країні евакуаційними шляхами, разом працюємо на спільний результат, щодня доводячи, що наша сила – в єдності зусиль і соборності духу.
А ще єдність фронту і тилу – це наша соборність задля наближення Перемоги. Колектив управління разом із нашими захисниками, які тримають небо і землю, не лише сумлінним виконанням завдань держави, а й волонтерською підтримкою військових і цивільних на сході України.
В єдності – наша сила! Україна соборна. Разом до Перемоги!
