Від Дону до Сяну, від Криму й до Києва понад 10-ти років тому поєднала усю Україну Рушникова доріжка єднання. Народившись у Слов’янську, з берегів Сіверського Дінця культурно-мистецький проєкт «Україна єдина: Схід і Захід разом» нерозривно зшив нашу державу «візерунками єднальних стежків».
75-метровий символ єдності України і сьогодні дбайливо зберігається у фондах Слов’янського краєзнавчого музею. Це вишивані вручну і з’єднані між собою барвисті рушники з часточками душі майстринь з усіх куточків нашої країни, на кожному з яких вишиті назва регіону і притаманні саме йому традиційні українські орнаменти. До 30-річчя Незалежності України ця експозиція була представлена всім охочим і залишилась на яскравих фотографіях.
Довідково:
Починалося все у 2010 році, коли ініціатори Всеукраїнського культурно-мистецького проєкту «Україна єдина: Схід і Захід разом» задумали протягом одного року побувати у всіх обласних центрах держави і до 20-ї річниці Незалежності України створити величезну Рушникову доріжку єднання. До реалізації такої масштабної ідеї долучився і колектив Сіверсько-Донецького басейнового управління водних ресурсів, надаючи всебічну підтримку патріотичній ініціативі. Ще на старті – допомогою в оплаті сценічних костюмів для урочистої ходи Україною, далі транспортним сполученням і дружніми зв’язками з іншими водогосподарськими організаціями у регіонах, де радо зустріли і узяли під опіку вісників зі Сходу. А найголовніше – авторською піснею «Вишиванка моя – Україна» на слова Алли і Віктора Антоненків (тодішнього керівника Сіверсько-Донецького БУВР) та музику Інни та Олександра Куриленків, що стала своєрідним гімном проєкту.
«Вишиванка – моя Україна, візерунки єднальних стежків
Ти єдина навік в поколіннях – світ любові з далеких часів…»
З берегів Сіверського Дінця учасників Всеукраїнського проєкту благословляли в добру путь Лаврські дзвони і Святогірська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці. Божа Матінка і пісня «Вишиванка моя – Україна» супроводжували їх на довгому шляху довжиною у рік – від майстрині до майстрині, які з молитвою і натхненням творили справжній народний оберіг. 70-літня вишивальниця Марія Турчин з Прикарпаття переконана, що ця рушникова доріжка духовно поєднала українців різних регіонів і релігійних конфесій цілющої силою добра, любові та надії. Почавшись вишитим святогірськими ченцями рушником, символ єдності України досяг довжини у 75 метрів і завершив свою урочисту ходу 24 серпня 2011 року в столиці нашої держави, де був освячений у Києво-Печерській лаврі.
Ось так «в полотні квітчастім сто доріг» пролягли від Дону до Сяну, від Чорного моря і до столичних берегів могутнього Дніпра, щоб «у барвистій гладі рушників» поєднати всю Україну Рушниковою доріжкою єднання в благодійному проєкті: «Україна єдина: Схід і Захід разом».
Завдячуючи своїй появі на світ багатьом небайдужим людям та організаціям, зокрема і водникам басейну Сіверського Дінця, Всеукраїнська рушникова доріжка була урочисто розгорнута на ювілейні 50 і 55 років від дня заснування Сіверсько-Донецького басейнового управління водних ресурсів, аби «візерунками єднальних стежків» благословити всіх на добрі справи і єдність духу заради майбутнього.
