10 жовтня в рамках Кліматичного тижня України відбувся захід, який включав у себе дискусію та рефлексію за темою документального фільму «І кожна річка» (режисерка Олеся Моргунець-Ісаєнко), а також обговорення можливих природоорієнтованих рішень для порятунку річок України.
До участі у заході в режимі онлайн долучились і фахівці Сіверсько-Донецького басейнового управління водних ресурсів, за сприяння якого у 2021 році зйомки цього фільму проходили на сході України, у суббасейні річки Сіверський Донець. Разом з іншими учасниками зустрічі – фахівцями водогосподарської галузі та природоохоронної сфери, екологами, науковцями, освітянами та громадськими активістами – обговорили важливі проблемні питання українських річок.
Захід був організований Чорноморським жіночим клубом у партнерстві з ГО «Вруна» та водогосподарськими організаціями і науковцями. Він є частиною підтримки членських організацій Українською кліматичною мережею через проєкт «Підтримка сталості існування та розвитку мережі українських громадських кліматичних організацій в умовах війни», який реалізується ГО «Еколтава» за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ – Україна.
Від імені організаторів до учасників заходу звернулись голова ГО «Вруна» Лілія Гричулевич та режисерка фільму «І кожна річка» Олеся Моргунець-Ісаєнко, представивши захід в контексті Кліматичного тижня України з акцентом на важливості збереження водних ресурсів у час кліматичних змін.
До вітального слова було запрошено і Наталію Білоцерківську, заступника начальника відділу моніторингу вод та басейнової взаємодії Сіверсько-Донецького БУВР, яка безпосередньо брала участь у зйомках фільму. Фахівчиня поділилась своїми враженнями від участі у знімальному процесі, наголосивши на актуальності висвітлених у фільмі водно-екологічних проблем.
Далі у своєму виступі Наталія Білоцерківська розповіла, як вплинули на річку Сіверський Донець зміни клімату та активні бойові дії у регіоні, а також озвучила можливості для відновлення після завершення війни в рамках заходів Плану управління річковим басейном Дону як урядового документу європейського зразка та інструменту стратегічного планування.
Василь Бонко, заступник начальника Тячівського міжрайонного управління водного господарства БУВР річки Тиси представив Дунай як транскордонну річку, охопивши питання спільних викликів, які стоять перед Україною та сусідніми країнами, а також міжнародної співпраці, що може допомогти у збереженні унікальної екосистеми річки та її адаптації до зміни клімату.
Кандидат географічних наук, доцент кафедри конструктивної географії і картографії Львівського Національного університету імені Івана Франка Ольга Пилипович проаналізувала причини обміління та погіршення якості вод у річках Західного регіону України.
А її студентки – магістерки Львівського Національного університету імені Івана Франка Ольга Блажівська та Христина Терновецька – презентували свої дослідження антропогенного впливу на стан басейну річки Рати в умовах зміни клімату та збереження малих річок у міському середовищі на прикладі річки Зубра (м. Львів). Христина Терновецька також поділилася своїми напрацюваннями в екопросвітницькому напрямі, зокрема власноруч створеним коміксом для дітей про свою рідну річку Зубра, наголосивши на тому, що маленькими справами ми можемо досягти великих змін.
Проблематику малих річок та промислового навантаження на них озвучила у своєму виступі Ірена Дідич, начальник відділу водних відносин БУВР річок Західного Бугу та Сяну. На прикладі впливу ПРАТ НГХП «Сірка» фахівчиня розповіла, що відбувається з річками, в які потрапляють відходи промислових підприємств.
А заступник директора і головний природознавець Національного природного парку «Куяльницький» Олег Деркач розмірковував про Куяльник і те, чи може річка врятувати лиман у складних умовах зміненого клімату в посушливій степовій зоні.
Підсумком заходу стала дискусія стосовно спільних проблем українських річок, які були так яскраво і влучно візуалізовані у фільмі «І кожна річка», та природоорієнтованих рішень, які доцільно рекомендувати для порятунку водних екосистем у різних регіонах України, аби спільними зусиллями досягти доброго стану вод відповідно до Водної Рамкової Директиви Європейського Союзу.
